Що потрібно знати про мігрень
пацієнтам та фахівцям
Мігрень є захворюванням, яке характеризується нападами інтенсивного пульсуючого однобічного головного болю тривалістю від 4 до 72 годин. Біль при мігрені локалізується переважно в очній, лобній та/або скроневій ділянці й нерідко супроводжується фоно- та фотофобією, нудотою і блюванням.
Після завершення нападу характерною є млявість і сонливість у пацієнта [1].
Зміст
За даними епідеміологічних досліджень, мігрень є другим за частотою різновидом головного болю після головного болю напруги з рівнем поширеності в популяції дорослих людей 10% [2]. Крім того, за даними ВООЗ, мігрень входить до переліку найпоширеніших причин непрацездатності. Серед хворих на мігрень більше жінок, ніж чоловіків, пік захворюваності припадає на 5-те десятиліття життя, після чого ризик розвитку мігрені знижується [1].
За відсутності остаточних даних щодо етіології та патогенезу мігрені, факторами, які беруть участь у розвитку захворювання, прийнято вважати [3]:
На клітинному рівні розвитку мігрені відповідають мітохондріальні порушення, знижена концентрація глутамату, порушення синтезу оксиду азоту та дисфункція кальцієвих каналів [1].
Протимігренозна терапія спрямована на досягнення комбінованої мети, що включає:
Для досягнення цієї мети проводиться комплексне лікування, спрямоване на:
Наразі існують лікарські засоби та терапевтичні схеми, які дозволяють досягнути цієї мети (бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, антагоністи серотоніну, антидепресанти, протиепілептичні препарати), проте лише 33% пацієнтів із показаннями до профілактичного лікування отримують належну терапію [1].
Одним із сучасних препаратів, ефективних при профілактичному лікуванні мігрені, є протиепілептичний препарат топірамат. Даних про механізм лікувального впливу топірамату у пацієнтів з мігренню нині недостатньо, проте передбачається, що протиепілептичні засоби, включаючи топірамат, мають властивості нейромодуляторів та нейростабілізаторів, чим і пояснюється їхній протимігренозний ефект [4, 5]. За даними досліджень механізму дії, лікувальні ефекти топірамату при цефалгіях можуть бути пов'язані з:
З фармакокінетичних властивостей топірамату слід відзначити швидку абсорбцію із травного тракту та високу біодоступність. Дози топірамату, необхідні для профілактики нападів мігрені, значно нижчі за протиепілептичні, що знижує ризик розвитку побічних ефектів. При цьому лікувальний ефект препарату розвивається протягом першого місяця лікування, що вважається безперечною перевагою топірамату. [6].
Ефективність топірамату при його застосуванні у якості засобу для профілактики нападів мігрені підтверджена результатами цілої низки клінічних досліджень. Ключові характеристики та результати цих досліджень представлені в таблиці нижче.
|
Дослідження |
Опис |
Результати |
|
Silvestrini, et al., 2003 [7] |
Дизайн — ранд., ПС, ПК |
Зменшення кількості нападів на місяць, порівняно з плацебо, зменшення кількості днів із мігренозними нападами, порівняно з вихідним рівнем, частка пацієнтів із відповіддю на лікування – 71 vs 7% у групах топірамату та плацебо відповідно |
|
MIGR-001 [8] и MIGR-002 [9] |
Дизайн — ранд., ПК, ПС |
Дози 100 та 200 мг/добу, порівняно з плацебо:
Порівняння доз 100 і 200 мг/добу підтвердило їхню однакову ефективність. |
|
MIGR-003 [10] |
Дизайн — ранд., ПС |
|
|
MIGR-001, MIGR-002 и MIGR-003 [1] |
Мета-аналіз |
Результати лікування топіраматом: зменшення кількості нападів мігрені на 50% у 46,3% учасників; зменшення кількості нападів мігрені на 75% у 25% учасників; повне зникнення нападів мігрені у 6% учасників. Збільшення тривалості лікування призводило до прогресивного зменшення частоти нападів мігрені |
|
Diener et al., 2007 (PROMPT) [11] |
Дизайн — ранд., ПК, чергування лікування у відкритому та ПС режимі. |
Мета дослідження: порівняти ефективність лікування протягом останніх 4 тижнів періодів лікування у відкритому та ПС режимах. У групі топірамату частота нападів не збільшилася (у групі плацебо – достовірно зросла). У групі плацебо пацієнти частіше приймали препарати для невідкладної допомоги, порівняно з групою топірамату. ЯЖ залишалася стабільною у групі топірамату і знизилася у групі плацебо |
ПС — подвійне сліпе; ЯЖ — якість життя; ПК — плацебоконтрольоване; ранд. — рандомізоване.
Результати порівняльних досліджень засвідчили, що ефективність топірамату 50 мг на добу співставна з ефективністю пропранололу 80 мг на добу та вальпроату натрію 400 мг на добу [12, 13]. Крім того, топірамат показав співставну ефективність з терапією амітриптиліном (25-150 мг на добу), проте застосування амітриптиліну супроводжувалося значним збільшенням частоти побічних ефектів, порівняно з топіраматом [14, 15].
Вивчення профілю безпеки топіромату засвідчило хорошу переносимість препарату хворими на мігрень. Найчастішими побічними ефектами були слабкість, нудота, відсутність апетиту та парестезії. Ризик розвитку побічних ефектів залежить від дози препарату та є максимальним при використанні дози 200 мг на добу. Найбільша частота побічних ефектів відзначається у перші два місяці терапії, при тривалому лікуванні показник поступово знижується [1].
Література
